ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

   Ведучий програми «Життя без обману», розповідаючи про вплив барвників на психологічний стан дітей промовив: «Якщо не хочете, щоб ваша дитина стала гіперактивним монстром не купуйте продукти , які містять наступні барвники…»

   «Гіперактивний монстр»!!! Вислів не для вух батьків. Рідний малюк не може бути монстром. І так думати правильно. Але гіперактивним бути може. І не визнаючи цього більшість батьків залишають поза увагою той факт, що їхня дитина потребує допомоги. Вони замінюють слово гіперактивний на непосидючий, рухливий, тим самим заспокоюючи себе, що малюк виросте і все минеться. Гіперактивність дійсно зменшується з віком. Але достатній проміжок часу є проблемою ( починаючи з дошкільного віку , вона  загострюється в молодшому  шкільному, а в підлітковому віці здатна збільшуватися.). Тому ця  проблема потребує вирішення.
   Перший крок до цього – це її визнання. Наступний – звернутися до спеціалістів й скорегувати поведінку дитини за рекомендаціями фахівців. Поспостерігайте за своєю дитиною, прислухайтесь до педагогів у садочку. Скористайтесь наведеним нижче порівняльним тестом на гіперактивність. І якщо ваш малюк поводить себе наступним чином і потребує допомоги, зробіть ці важливі для вашої дитини кроки. 
   Як самостійно визначити ознаки гіперактивності у малюка, до яких фахівців звернутися в разі потреби, про наслідки неправильного виховання гіперактивних дітей та особливості спілкування з ними Ви можете знайти в наступній статті.

                              

Як відрізнити активність від гіперактивності?  

                           
   Батьки нерідко задаються питанням — що таке гіперактивність, і чим вона відрізняється від звичайної активності. Як самостійно визначити патологію? Для цього рекомендується скористатися невеликим тестом на гіперактивність дитини у наведеній таблиці:

Гіперактивна дитина

Активна дитина

* Малюк постійно перебуває в русі, нездатний контролювати себе. Якщо сильно втомлений,  нездатний рухатись далі, істерить і плаче. * Говорить швидко і багато. Часто не дослуховує і перебиває. Рідко вислуховує відповіді на запитання. * Дитину важко укласти спати. Сон малюка неспокійний. Не рідкість для дитини кишкові розлади, алергії. * Малюк некерований постійно. Він не реагує на обмеження і заборони. Його поведінка в різних умовах  завжди активна. * Малюк сам провокує конфлікти. Не здатний контролювати агресію – кусається, б’ється, штовхається. У хід може пускати будь-які засоби: камені та палиці.

* Малюк не сидить на одному місці, любить рухливі ігри. Якщо зацікавлений, здатний довго збирати пазли або слухати книжку. * Багато і швидко говорить. Задає безліч запитань. * Порушення травлення та сну зустрічаються рідко. * Активність проявляється не скрізь. Непосидючий вдома, малюк спокійно веде себе в гостях або в дитячому садку. * Крихітка неагресивний. У запалі конфлікту здатний дати здачу. Але самостійно не провокує скандали.

   Однак пам’ятайте, що така діагностика дозволяє запідозрити патологію. Ніколи не ставте діагноз самостійно. Не вішайте ярликів на малюка навіть при наявності багатьох характерних ознак . Наявність патології може підтвердити тільки досвідчений фахівець на підставі ретельних обстежень і ряду тестів.
   Рання діагностика дозволяє значно раніше вжити необхідне лікування. При дотриманні адекватної терапії і рекомендованих правил поведінки малюк отримує всі шанси на одужання.

Що ж таке гіперактивність. Симптоми гіперактивності

  Дитяча гіперактивність - це психологічний і фізичний розвиток дитини з браком уваги, підвищеною руховою активністю, імпульсивністю та збудливістю. Синдром гіперактивності у дітей – дуже поширене поведінкове та емоційне порушення.
   Гіперактивна дитина намагається встигнути і зробити якомога більше, і все відразу. Результат, поряд з цим, негативний, оскільки зайнявшись однією справою, дитина перемикається на інше. Потім слідує третє, четверте, п’яте  і так далі. Всі ці справи дитина кидає, так і не доробивши до кінця. Коли до неї звертаються, здається, не чує або не звертає увагу. Через непосидючість погано сприймає матеріал, слабо навчається.
   Гіперактивні діти не можуть спокійно сидіти, постійно стрибають, бігають, руки без кінця щось чіпають, кидають, ламають. Вони часто проявляють зацікавленість, але їх цікавість – явище тимчасове, тому, як правило, вони рідко вловлюють суть. Незважаючи на постійний рух, в якому дитина перебуває, у неї є деякі порушення координації: незграбна, незграбна в русі, постійно упускає предмети, часто падає, ламає іграшки. Тіло гіперактивних малюків постійно в подряпинах, саднах, синцях і шишках, але висновків з цього вони не роблять і знову набивають шишки.
   Симптоми спостерігаються у 3-5% дитячого населення. Хлопчики більше схильні до цього захворювання.

   Батьків часто дратує їх недисциплінованість, нав’язливість, занепокоєння, емоційна нестійкість, неакуратність. Гіперактивні діти не можуть підходити до виконання різних доручень з належною відповідальністю, допомагати своїм батькам. При цьому покарання та зауваження не дають належних результатів. З часом ситуація лише погіршується, особливо коли дитина йде до школи. В засвоєнні шкільної програми відразу ж виникають труднощі, звідси розвивається невпевненість у собі, розбіжності у взаєминах з однолітками і вчителями, а також посилюються порушення в поведінці дитини.
   Незважаючи на вище перелічене, гіперактивні діти інтелектуально розвинені, про що свідчать результати численних тестувань, але їм надзвичайно складно зосередитися, організувати власну роботу. Гіперактивність значно зменшується або зовсім зникає до підліткового віку, але імпульсивність і порушення функції уваги, як правило, зберігаються до дорослого віку.

Причини гіперактивності

  Існує безліч думок з причин прояву у дітей гіперактивності. Найбільш поширені з них: генетична схильність (спадковість); біологічні (родові травми, органічні ушкодження мозку малюка під час вагітності); соціально-психологічні (алкоголізм батьків, мікроклімат в сім’ї, умови проживання, неправильна лінія виховання).
   Лікуванням гіперактивних дітей займаються такі фахівці: дитячий невролог; дитячий психіатр; психолог.  

Наслідки неправильного виховання при гіперактивності

  Головною помилкою є використання звичайної системи покарань: карають дуже часто, надто часто, щоб це могла витримати навіть дитина  зі зоровою нервовою системою. Наслідком чого є невротизація, поява захисної агресії і критичне зниження самооцінки.
  Другою помилкою є ігнорування або відмова від правильного режиму. Їх надто важко вкладати спати, тому батьки зрештою махають на це рукою. Але сон дуже важливий для таких малят. Без нормального  і своєчасного відпочинку їхній стан та поведінка будуть тільки погіршуватись.

Особливості спілкування з гіперактивною дитиною

Батькам слід налаштуватися на тривале дотримання певних правил:

* Ставте перед малюком відповідні здібностям завдання, за виконання яких обов’язково хваліть. Не занижуйте і не завишуйте  вимоги. Заохочуйте і незначні успіхи, будьте  уважні.
* Визначте чіткі межі – що не можна, що можна. Малюк повинен навчитися справлятися з труднощами, не створюйте тепличні умови.
* Зухвала поведінка дитини – це бажання привернути увагу. Проведіть більше часу з нею.
* Підтримуйте вдома строгий розпорядок дня, який повинні дотримувати  всі члени сім’ї.
* В дитячому садку при виражених проблемах засинання доведеться зменшити термін перебування у закладі і забирати маля перед сном. Це дасть можливість дитині відпочити вдома й знизить конфктність у відносинах дитини з вихователем
* Оберігайте дитину від перевтоми. Такий стан викликає підвищену рухову активність і знижує самоконтроль.
* Всі ваші правила і обмеження повинні обов’язково бути здійсненними. Тому перед введенням їх проаналізуйте, чи зможе малюк виконати їх.
* Вчіть дитину думати про наслідки  дій і навчайте самоконтролю.
* Намагайтеся зберігати спокій. Ви – приклад для дитини.
* Як можна раніше запишіть дитину у будь-яку спортивну секцію або  до танцювальної студії, корисними будуть і заняття в басейні.