ЦІКАВЕ ЛІТО

   Нарешті літо. Батьки у відпустці. Діти відпочивають від дитячого садка.
  Чим зайняти дитину влітку? Як побачити цікаве поряд? Де знайти відповіді на безліч дитячих запитань?
   У цьому допоможуть прогулянки в парк або на природу за містом.
  Пропоную здійснити разом з дитиною цікаву подорож у світ метеликів. Жодна дитина не залишиться байдужою до них, а запитань буде навіть більше ніж ви очікуєте.
  Як спостерігати за метеликом і гусінню, що цікавого розповісти, в які ігри пограти, що почитати дитині, допоможуть поради «Цікаве літо».
  І головне: навчить дитину бачити, цікавитись, дивуватись, а значить й цінувати неповторну красу природи рідного краю.

    ЗАЛУЧІТЬ ДИТИНУ ДО ЦІКАВИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА КОМАХАМИ

* Спостерігайте, чим зайняті комахи вранці. Чи часто їх можна побачити? Коли більше на квітах з’являється комах – вранці чи вдень. Чим вони зайняті?
* Разом з дитиною знайдіть місце найбільшого скупчення комах в парку. Зверніть увагу малюка, чим вони живляться.
* Розкажіть про маскування метелика «павичеве око»:         
Метелик «павичеве око» одержав свою назву за прекрасні плямки на крильцях. Луски жовтого, бурого, чорного і синього кольорів утворюють кільце, яке нагадує очі. Ці «очі» -- добрий захист від ворогів. Підлетить до метелика птах, і раптово бачить перед собою два великих «ока», які дивляться прямо на неї. В перший момент пташка злякається, а коли опам’ятається, метелик вже полетів.
   Цікаво, що, коли метелик довго сидить на одному місці, то він завжди сідає так, щоб не було видно тіні від крил. Коли немає тіні, його важко побачити. Так метелики маскуються від ворогів. А для нас ці комахи – живий компас: вранці крила спрямовані на схід, опівдні – на південь, а увечері – на захід.
* Ознайомте дитину з зовнішнім виглядом й назвами метеликів рідного краю:

Адмірал: на його передніх бархатисто-чорних крилах наче накладена яскраво-червона смужка, а назадніх – така ж кайма з чорними цяточками. Мабуть, за таке урочисте вбрання і назвали цього метелика адміралом. Влітку він відкладає яйця на будяки, кропиву. Своє дитинство гусінь адмірала проводить на кропиві і харчується нею. А на зиму адмірали відлітають у теплі краї. Нещасні створіння здійснюють довжелезні перельоти до Африки.

Кропив’янка: рано вилітає із своїх зимових сховищ. Крила у метелика червонуваті з чорними цятками, чорною каймою і синіми плямками вздовж кайми. Коли виростає кропива, метелик відкладає на ній свої яйця і помирає. Гусінь кропив’янки живиться кропивою, тому й назвали цих метеликів кропив’янками. Зимує кропив’янка дорослим метеликом у різних щілинах, під корою дерев.

 Лимонниця: назвали його так тому, що він яскраво-жовтого, лимонного кольору. Весною цей метелик прокидається одним з перших. Ще трави не зазеленіли, тільки перші квіти розпустились, а вже літають яскраво-жовті метелики. Це самці. А самки – майже білі. Рідкий метелик живе так само довго, як лимонниця, -- десять місяців. Зиму перезимує у щілинах, під корою дерев, серед опалого листя і весною знов літає. Літом відкладе яйця і помре.

 Ведмедиця: ведмедицею цього метелика назвали, мабуть, тому, що його гусінь вкрита довгими коричневими волосками і цим нагадує пухнастого ведмедика. Передні крила метелика жовті з коричневими плямками, а задні – червоні з чорними плямками. Таке сполучення кольорів у забарвленні ведмедиці не лише красиве, а й корисне для неї. Вдень метелик довго і нерухомо сидить на стовбурах дерев, склавши крила. Забарвлення передніх крил стає майже непомітним на фоні кори дерева. Але якщо його хтось потурбує, він відкриває задні крила – червоні з чорними цяточками – і наче попереджає: не чіпай мене, я несмачний.  Кров у нього гірка та отруйна. Літає цей метелик вечорами.

 Павичеве око: здалеку видно темно-вишневі крила з цятками, які нагадують очі. За схожість цих цяток з пір’ям павичів і назвали метелика павичеве око. Одним з перших зустрічає він весну і літає до пізньої осені. Зимою він ховається в щілини, а вигляне весняне сонце, зацвітуть перші квіти, і починає кружляти над ними павичеве око. Влітку метелик відкладає яйця, з яких виходять темні некрасиві гусениці. Живляться вони листям кропиви.

 Голуб’янка: зверху крильця у голуб’янок забарвлені в голубий, синій кольори, а знизу вони сіруваті, з плямками, схожими на око. У гусені голуб’янок дуже цікаве життя! Вони «дружать» з мурашками. Живуть у мурашниках, їдять тут попелиць і навіть мурашкові яйця. А мурашки «доять» цих гусениць: полоскочуть вусиками і отримують солодку крапельку з особливої залози на спині.

Капустянка: білий метелик з чорними цятками та куточками верхніх крилець. Не люблять садоводи цього метелика. Її гусінь об’їдає капустяні листя та інші городні рослини. Від цього й назва цього метелика. Капустянка зимує в нашій місцевості, але іноді відлітає на південь.

* Спіймайте білана капустяного, посадіть в заздалегідь приготований інсектарій. Залучити дитину до збору квітів  для оздоблення інсектарію. Запропонуйте залишити метелика для проведення подальших спостережень для уточнення знань про нього.
* За допомогою лупи уточніть знання дитини про зовнішній вигляд ніжок та вусиків метелика, спонукайте до проведення дослідницької діяльності.
* Накапайте солодкого соку на квіти в інсектарії. Проведіть дослід: чи буде метелик пити солодкий сік з квітки.
* Запропонуйте малюкові побігати з вітрильником у формі метелика, для виявлення здібності метелика літати у повітрі. Зробіть висновок разом: будова метелика є пристосуванням до польоту.
* Випустіть метелика з інсектарію, помилуйтеся красою літаючого метелика.

                 РОЗКАЖІТЬ МАЛЮКОВІ «ЯК НАРОДЖУЄТЬСЯ МЕТЕЛИК»

 «Повзе по дереву черв’як. От переповз на листочок і почав дуже швидко рухатись. Давайте ближче подивимось на нього. Та це ж не черв’як, а …(гусінь – показ ілюстрації). Так, вона дійсно схожа на черв’яка: довга й вся з кілець. Але у гусені одразу видно, де голова, а де хвіст. У неї є ніжки. Їх у неї багато. На перших трьох кілечках ніжки кріпкі, з кігтиками. Таких ніжок шість. А на інших кілечках ніжки м’які, без кігтиків.
   Гусінь – це дивне створіння, але чому, ви дізнаєтесь потім. Гусені бувають різними: з рогом позаду; з цятками, схожими на очі; дуже лахматі; схожі на маленьку паличку – коричневі та непомітні.

Ось, повзе наша маленька гусінь по листочку. Де проповзла, там дірочка залишилась. Бо гусінь, поки повзе листочок їсть. Багато їсть гусінь, але й швидко росте. Наїлась і стала якась засмучена. У неї на голівці лопнула шкірочка. Це гусінь платтячко змінює на більше, бо старе вже зовсім маленьким стало. Так гусінь переодягається цілих чотири рази, з кожним разом стаючи все більше та жирніше.
Та ось починається справжнє диво. Гусінь випускає з ротика сік. Він швидко твердіє і перетворюється на ниточку, а гусінь швидко-швидко кружляє на цій ниточці, обгортаючи її навколо себе. Обгорнулась і завмерла, ніби підвішений десь на гілочці,
міцний футлярчик. Це лялечка.

          Настане осінь, а потім зима, а футлярчик-лялечка залишиться нерухомим. А в цей час у ньому відбуваються чудеса, які важко собі уявити! Гусінь майже повністю розчиняється у поживну кашу. А з цієї каші будується нова істота. Це необхідно для того, щоб ця нова істота стала дуже-дуже красивою.
          На дворі стає тепліше. Це прийшла весна. Але диво-казка ще не закінчилась. Бо настає головна її подія. Твердий футлярчик луснув. Що це виглядає з тріщинки? Це голівка? Чия вона?...   

 Метелик дуже швидко звільняється від свого не потрібного вже тепер будиночка. Але крильця у нього зім’яті, як папірець. Дуже шкода! Але крильця поступово розправляються, ніби ростуть, стають гладкими-гладкими і великими та гарними. Метелик все сильніше б’є крилами. Ще змах – і полетіла на сонечко нова прекрасна летюча квітка – метелик.

ПРОЧИТАЙТЕ ЦІКАВИЙ ВІРШ
                                                        «Народження метелика»
                                                        Гусінь – справжня ненажера.
                                                        Нищить листя на деревах
                                                        І капусту на городі,
                                                        Всім рослинам дуже шкодить.
                                                        Як наїлась – заховалась,
                                                        В довгу нитку замоталась.
                                                        Вийшов кокон, наче хатка.
                                                        Можна в ньому зимувати.
                                                        Гусінь довго-довго спала,
                                                        Аж весна надворі стала.
                                                        Поки спала, щось змінилось –
                                                        В неї крильця появились.
                                                        Тісно з крильцями у хатці,
                                                        Треба швидше вибиратись.
                                                         І з’явивсь на білий світ
                                                         Незвичайний диво-цвіт:
                                                         Не на ніжці виростає,
                                                         А над квітами літає!
                                                         Гусінь, де взяла ти крила?
                                                         Я би теж такі хотіла.

ЗАПРОПОНУЙТЕ ДИТИНІ ПОГРАТИ В ГРУ «ЩО СПОЧАТКУ, А ЩО ПОТІМ?»

         

    

Створіть ілюстрації з зображенням розвитку метелика. Давайте дитині по одній з карток, інші повинні бути у неї. Дитина додає свої картки відповідно до отриманої створюючи логічне коло метаморфозу метелика.

 Запропонуйте відібрати ілюстрації з життя метелика відповідно до пір року.

                    РАЗОМ З ДИТИНОЮ ПОГРАЙТЕ В ПАЛЬЧИКОВУ ГРУ
                                            «МЕТЕЛИКИ ЛЕТЯТЬ»
                                            ( за віршем О. Гапонюк)
Дорослий:
     Метелик над лужком літав,
(дитина схрещує долоні та імітує рухи крилець метелика)
     Веселу пісеньку співав,
(плескає у долоні)
     Почули пісню ту тополі,
(стискає і розтискає кулачки)
     Почуло пісню чисте поле.
( виконує колові рухи долоньками перед собою)

РОЗКАЖІТЬ ДИТИНІ  «Чи відлітають  на зиму метелики в теплі краї?»

     «У житті метеликів ще багато таємниць для науковців, адже досліджувати їх дуже важко. Метелики живуть від однієї доби до семи років, залежно від їхнього виду.
    Деякі види метеликів мігрують, тобто перелітають з одної місцевості в іншу, долаючи величезні відстані.
      Чемпіонами мандрівниками є метелики-монархи, які живуть на сході США, а на зиму летять у Мексику, долаючи велику відстань.      
       Метелик олеандровий бражник живе на території нашої країни. Він долітає до берегів Балтійського моря за добу.
        Адмірал, репейниця, бражник мертва голова не залишаються на зимівлю ні у вигляді яєць, ні у вигляді гусені, лялечок чи дорослих комах. Кожної осені відлітають на південь.
        Деякі летять поодинці, інші – більш або менш великими зграями, до яких поступово приєднуються все нові й нові метелики, іноді іншого виду. Метелики притримуються обраного напрямку і не відхиляються далеко в сторону. Якщо на шляху трапляються гори чи високі будівлі, вони їх перелітають, а не облітають. Найчастіше летять над самою землею, лиш іноді піднімаються вище будинків.
        Сезонні міграції метеликів дуже нагадують перельоти птахів. Але є між ними суттєві відмінності. У теплі краї летять всі птахи, які виросли у наших лісах, і дорослі і молодь. У метеликів на зимівлю відлітає тільки молодь. Кожен з таких метеликів тільки раз в житті здійснює таку подорож.»

ОБГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ ПИТАННЯ: «Корисний метелик чи шкідливий»
й розкажіть цікаву історію: «Стоїть в морі острів. Не великий, не маленький. Люди на ньому живуть, рослини саджають, худобу розводять. Добре живуть. Але одне лихо. Дуже давно хтось, вже й не пам’ятають люди – хто, привіз на острів дуже красиві рослини, але колючі. Зраділи люди. Посадили рослини замість огорожі. А вони взяли й розрослися, та так сильно, що зайняли дуже багато території. А тварини їх не їдять. І стало ніде город саджати, худобу пасти. Люди почали «огорожу» цю знищувати. Але тільки дощ пройде, вона знов виростає й ще більше місця займає.
         Що робити? Як позбавитись цієї рослини? Хто може допомогли людині? А то вже дітям грати ніде.
         Виявляється: в ХІХ віці в Австралію був завезений з Аргентини кактус опунція. В кактуса були гарні квіти, й його стали саджати замість живої огорожі навколо полів. Але дуже швидко кактус розрісся й зайняв величезні простори. Кактус стали вирубувати, палити, корчувати – нічого не допомагало.
            Що було робити мешканцям Австралії? Тоді з Південної Америки завезли гусінь кактобластиса. Ця гусінь за десять років звільнила поля від кактуса, що «збісився». В знак подяки гусені в місті Бурнарга їй спорудили пам’ятник.»
Але люди не тільки побудували гусені пам’ятник, а навчились використовувати гусінь метелика тутового шовкопряда як домашню тварину. Ця гусінь їсть листя тутового дерева. Воно росте на півдні. Коли гусінь тутового шовкопряда виростає, вона починає плести кокон: крихітну кімнатку, в якій вона збирається жити, поки буде лялечкою. Кокон гусінь плете з павутинки. А павутинка у неї завжди з собою, бо вона витягує її з дірочки на своїй нижній губі. Павутинка у гусені тутового шовкопряда кріпка та блискуча – шовкова. Плете й плете гусінь кокон, великий, шовковий, блискучий. А потім всередині нього стане лялечкою. Але люди вже дуже давно здогадались, що кокон можна розмотати й з тоненьких шовкових павутинок зробити шовкові нитки, а потім красиві шовкові тканини. Тутовий шовкопряд – справжня домашня тварина. Цей метелик повністю залежить від людини і використовується нею.